Летіла птаха білокрила
Не за поля, не за степи
І простір свій вона відкрила,
Щоб бачив я куди пливти.
Та я їй гордо сам відмовив:
"Мені твій не потрібен шлях -
Я краще сам буду в неволі,
Ніж скористаюсь знанням птах."

Приспів:
Ми повзать хочем -
Нам політ не треба.
Лети собі ти в тара тара-ри,
Яке тобі до того діло,
Що ми повземо в нікуди.
Тара тара-ри, Тара тара-ри
Ми повземо в нікуди,
Ми повземо в нікуди...

Та птаха каже: "Я загину -
Настануть сутінки і жах,
Якщо ти не зупиниш ту машину,
Яка вбиває білих птах.
Ти не мене цим згублюєш - себе,
Я лиш вказівка на твоїм шляху.
І світ цей - зеркало твоє,
В якому нищиш ти зображення своє."

Приспів.