Здається, що нічого не було,
Не було зустрічей, не було і признання
Та тільки щось у серденьку щемить,
Можливо, це було моє кохання.

Можливо, я - для неї просто друг
І про кохання мова йти не може,
Та знов любов у серденьку горить,
І, що мені тепер робити, Боже?

Забуть її - те саме, що померти,
Бо серце в неї, як без серця жить.
Не можу я забути про кохання,
Яке в воді не тоне й не горить.

Мені життя без неї - вічність ціла,
Життя немов не йде, а лиш стоїть,
І кажуть, ніби час усе загоїть,
Та він в мені нічого не гоїть.

Як можна без кохання в світі жити?
І як забуть про вічную любов?
І як її можливо не любити,
Коли вона у серці моїм знов?