Я лину до рідної хати,
В Мокряни, рідненьке село,
Без мене воно сумувало,
Без мене збідніло воно.

Батьківська хата, лину до тебе,
До тебе крізь незгоди йду.
Прийду до тебе, земленько рідна, –
Я на коліна припаду!

До тебе я знов поспішаю,
Сідаю в літак і лечу,
Ріднішу за тебе не маю,
Тебе єдину я люблю!

Як прилечу – я землю цілую,
Де народився я і ріс.
Серцем ніколи я не забуду
Рідненьку хату, буйний ліс.

Рідненька хата пахне хлібами,
Поміж якими бігав я,
Де не дивися все серцю любе,
Кохана, друзі, сім’я.