Вже за обрій сонце сідає,
Відпливає у минуле день,
При долині жде мене чекає
Чисте джерело моїх пісень.
Пригадався знов вишневий сад,
Рідна хата, близька і далека,
Де мене багато літ назад
Залишив моїм батькам лелека.

Приспів:
А роки летять,наче коні воронії,
А роки біжать і нема зупину їм.
Їх уже назад повернути не зумію,
І дитинства сад,
І весну батькам своїм...

Пригорнутися до маминого серця,
Щоб не знати у житті біди
З рідних рук напитися, як з відерця,
Чистої криничної води.
Поверніться ,юні літа,
Залічіть в душі болючі рани,
Понесіть в квітучії жита
До мого дитинства, до мами!

А роки летять,наче коні воронії,
А роки біжать і нема зупину їм.
Їх уже назад повернути не зумію
І дитинства сад,
І весну...

Приспів.