Рушники, рушники
Вишивала на долю нам мати.
То не просто нитки,
То доріжка до рідної хати...
Якщо часом, колись,
Заблукаєш в далекій дорозі,
Ти поглянь на рушник,
Побуваєш на ріднім порозі.
Ти поглянь на рушник,
Побуваєш на ріднім порозі.

Білі рушники моєї мами
Не пожовкли, не пожовкнуть із роками.
На добро, на щастя, на віки
Сяють мамині нам рушники...

Пролітають роки,
І черешні цвіли, відцвітали...
Рушники, рушники,
Ви для мене ріднішими стали.
Пам'ятай, любий син,
Тобі доленьку вишила мати.
То не просто рушник,
То доріжка до дому, до хати.
То не просто рушник,
То доріжка до рідної хати...

Білі рушники моєї мами
Квітують щастям, радістю, піснями.
На добро, ... на віки
Сяють мамині нам рушники...

Білі рушники моєї мами
Не пожовкли, не пожовкнуть із роками.
На добро, на щастя, на віки
Сяють мамині нам рушники...