Тихо осінь біжить по стерні золотій,
Яворові світи озорились багряно,
У далеких світах чую голос живий,
Край веселкових мрій, чистих помислів ранніх.

Приспів:
Поділля – Поділля, колиска любові,
Я там народився в краю барвінковім,
Стежина дитинства і юності крила,
Земля материнська - Поділля – Поділля.

Через роки полину в омріяні дні,
Побреду у туман черешневого цвіту.
Там дитинство моє на буланім коні,
Щастя птах, сизий птах розкрилився над світом.

Приспів.

Мене знов озорить заповідна земля,
До Подільських джерел я вуста прикладаю,
Там велика, як світ, батьківщина моя
Ніжний поклик душі ясен світе – рідний краю.

Приспів.