Лише стрільцям в світі жить,
Степ, Підкова, Вишневецький
Й Довбуш мусять в землі гнить.
На Великдень ранесенько,
Ще сонце не сходило,
Як вороже військо в лави
Все село обступило.

Як обступив кат московський,
І почав він стріляти,
Степ, Підкова, Вишневецький сказав
"Йдем пробиватись".
Як заграли скоростріли,
Крикнув Довбуш "Не вступайтесь"
Бий комуну з Кривотулів,
Україну визволяй.

Упав Довбуш й Вишневецький,
Степ у муках умирав,
А Підкова молоденький
Тяжко ранений стогнав.
Сказав: слава не пропаде,
А катам я ся не здам,
Взяв гранату з-під серденька,
Й сам життя си відібрав.
Слава вам друзі – герої,
Від України вам слава,
Щоб на ваших чорних гробах,
Виросла буйна трава.