У містечку Богуславі в Каньовського-пана
Там гуляла Бондарівна як Пишная Пава

У містечку Богуславі сидить Дівок Купка
А між ними Бондарівна як Сива Голубка

Прийшов до їх пан Каньовський тай шапочку ізняв
Обійняв він Бондарівну тай поцілував....

Ой не годен пан Каньовський мене цілувати
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати

Ой шепнули добрі люди Бондарівні зтиха
Тікай-тікай Бондарівно буде тобі лихо

Ой тікала Бондарівна да з високого мосту
Сама така хорошая високого зросту

Ой тікала Бондарівна да межи лавками
А за нею два жовніри з гострими шаблями

Ой привели Бондарівну та межи крамниці
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці

Ой чи волиш Бондарівно ти зі мною жити
А то будеш Бондарівно в сирій землі гнити

Ліпше мені пан Каньовський в сирій землі гнити
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити

Ой як тільки Бондарівна такеє сказала
Як не стрільне пан Каньовський Бондарівна впала....

Ой ідіте до Бондаря дайте Батьку знати
Нехай іде свою Доньку на смерть наряджати....

Як не вдарицця старий Бондар в стіну головою
Бондарівно моя Доню пропав я з тобою

Положили Бондарівну на дубову лаву
Поки скаже пан Каньовський викопати яму

У Неділю в Богуславі дзвони задзвонили
Ото Дівку Бондарівну навік схоронили

Хоча Дівку Бондарівну навік схороноли
Її Слава на Вкраїні повік не пропаде

Промовляючи:
Отак Дівчата вміли честі своєї боронити на Вкраїні.