Я кликав не раз і не двічі
Тебе у тривожному сні...
Здавалось, дивився у вічі,
Як біля Дніпра на весні.

Хоч даль поміж нас пролягала,
Та потім зустрілися ми,
І нас в Придніпров'ї вітали
Веснянії перші громи.

Я дум передумав чимало
Про тебе, про долю твою,
І серце про щастя співало,
Про щастя у ріднім краю.

Від мене далеко ти знову,
Як хмарка ота в вишині,
Та завжди, як зірка ранкова,
Ти дивишся в душу мені.

Почуєш мене ти, єдина,
І в парі ми будемо знов.
За вітром до тебе полину,
Моя незрадлива любов.

Синіють зарощені далі,
Шумлять на світанні гаї,
І завжди зі мною в печалі
Блакитнії очі твої...