Упало листя на темну воду,
Куди ж, кохана, поділа вроду?
Плела вербичка зелені кіски, |
На твоїм личку солоні слізки... | (2)

Упало листя на сині хвилі,
Куди ж поділись дзвіночки милі?
Дзвіночки милі, як ти сміялась, |
Весна дивилась і дивувалась... | (2)

Упало листя та й сполоскалось,
Сказала люба, що з нею сталось:
Мене, коханий, ти більш не любиш |
І мою вроду від того губиш... | (2)

Росли вербоньки та плели коси,
На сонці грали ранкові роси.
Та без любові і листя в'яне, |
А моє серце тугою п'яне... | (2)

Моя вербонько, моя голубо,
Завжди кохана, завжди ти люба!
Слова кохання, що в серці маю, |
Тобі, єдина, я проспіваю! | (2)

Хай тече річка, вода спливає,
Кращої тебе в світі не має!
Кращої тебе в світі не має! |
Тебе, вербонько, серце кохає! | (2)