Переповнений Георгіями кавалере,
Вранці виходиш, ніби з вольєри,
Пахкаєш люлькою на пташок Божих,
Чигаєш при дорозі на перехожих.

Приспів:
"Гей, куди йдеш проз мою фузію?
Побалакаймо про Грузію, про дифузію..."
Обсідають, мов бджоли, спогади, візії –
Закотився в небо шлях дивізії.

А по ньому коні пруть, а ще танки,
І пражанки пахнуть, мов парижанки,
І лафети під мертвими аж зігнулись:
"Я – один з тих, що повернулись".

Гімнастерка блискає, вся в металі:
І за кожного невбитого – по медалі.
Патериця в руці, мов жива парість:
"Гей, куди йдеш проз мою старість?"

Приспів

Воячкам небесним – довічну оргію,
Травень проживаємо без розкаянь.
Все тече річкою, старий Георгію,
Тільки ти на березі, мертвий, мов камінь...

Приспів