Осіб жіночої статі запрошуємо на вихід –
зникнути у темряві.
Цей номер – суто наш, чоловічий.
Зрештою, так захотіла природа,
саме цю непотрібну стать наділивши здатністю
без води гасити жевріючі багаття.

Небо над нами в зірках. Це серпень, серпень.
Місто під нами прекрасне, ніби Галактика.
Це серпень, серпень.
Це багаття, при якому щойно сиділи.

"Це Нью-Йорк, – кажу я. –
Приготуватись до бомбардування".
Починаємо неводночас,
але всі четверо. Струмені перехрещуються,
місто під нами сичить і насне цілими
кварталами.

"Більше уваги Мангеттену, – кажу я. –
Чорний Гарлем і Бронкс не чіпаємо".
"З Брукліном і Квінсом покінчено". –
доповідає Джон,
дещо п’яніший і зосередженіший.

Поваливши Крайслер, Сіґрам та Емпайр Стейт,
ми і цілому задоволені операцією.
Затягуємо замки на ширіньках, відходимо
на базу, в темряву, почуваючись небесними асами.

Мине місяць – і такі жарти видадуться
поганими.