Коли возносився Христос,
Апостоли враз оніміли –
Так легко Ісусове тіло
Над ними, як птах, піднялось.
Коли віддалявся Ісус,
Внизу його учні стояли,
А сльози і щастя, й печалі
Текли до розтулених вуст...
Коли віддалявся Ісус...

І сонце щасливим було,
І небо було урочистим,
Як серце Ісусове, чистим –
Безмежно блакиттю цвіло.
А він піднімався все вище,
Здолавши тяжіння земне,
І ясно було лиш одне –
До Бога-отця він все ближче.

Коли возносився Христос,
Апостоли враз оніміли –
Так легко Ісусове тіло
Над ними, як птах, піднялось...
І довго ще, довго по тім
Дивились апостоли в небо
І кожен молився про себе,
Збагнувши все серцем своїм...

Коли возносився Христос...