Ген, синичка в гілках стрибає,
Розносить вітер – когось гукає.
Гей, синичко, співаєш гарно,
Кого нема вже, шукаєш марно.

Кожна квітка в моїм садочку
Співчува, голівку схиляє.
Лише слуха та киває,
Ніби щось сказати хоче.
У жахливу темряву ночі,
Ген за хмари, в небо високе
Відлетів далеко милий,
Та гніздечко спорожніло.

Гей, синичко, дарма волаєш,
Де він? Ніби сама не знаєш?
Ген, синичко, в садку літала,
По ком тужу я, ти нагадала.

Гей-гей-гей, синичко! – Там-там-там, - в горах лунає,
Твій тихий плач та клич сумний лиш вітер розвіває. | (2)