Людство скотилося у прірву забуття,
Жага легкого шляху всіх заведе туди.
Машини вже становлять для людства півжиття,
Суспільство споживання живе заради вигоди.
Природи не існує, її давно нема,
У небі літають лише чорні ворони.
В серцях людей оселилась зима,
Від скляних поглядів віє холодом.

По вулицях ходять ледь живі біороботи.
Їхнім дітям нема що звати домом.
Вони з’являються на світ покинуті,
Непотрібні зовсім нікому...
Кожний день схожий на наступний,
Мінімум емоцій – максимальна віддача.
Хто так не працює, той не виживає:
От така біороботів вдача.

Приспів:
Замість крові в жилах – отрута,
Машини все живе довели до самогубства,
Шум міста чути гучніше й гучніше –
Гучно лунає реквієм людства!

Забути про все, не чути нікого...
Кляте місто спати не дає –
Все гуде й гуде, гуде і гуде.
Ми не машини, ми й не люди вже!
Кожний день схожий на наступний,
Мінімум емоцій – максимальна віддача.
Хто так не працює, той не виживає:
От така у біороботів вдача.

Приспів