Любов вжалила, мов дика оса,
Мене полонила жіноча краса.
Твій голос приємний миттєво п'янить,
Як бачу тебе, то серце тремтить.

Бо краса твоя така неземна,
Дуже просто закохатись.
Моє серце рветься знову в небеса,
Ти дозволь мені тобі признатись!

Що кохання час до мене прийшов,
Полонили мене твої сині очі.
Ти ввійшла незамітно у серце і кров,
Хочу чути твій подих щоночі.

Бо краса твоя така неземна,
Дуже просто закохатись.
Промінь сонця – ти - моя весна,
Я благаю тебе не вагатись!

Послухай, мила, не думай, що легко
В собі тримати такі почуття.
Скажу тобі я сьогодні відверто:
Кохання – це сила і неміч моя.

Бо краса твоя така неземна,
Дуже просто закохатись.
Вже тепер ніколи не будеш сумна,
Я надіюсь будеш завжди усміхатись!