Я іду по пустелі, гріхи везу для тебе, і не маю надії на краще життя
Тільки хвиля у морі, зірка у небі відділяють мене від цього забуття
Посеред океану серед тихої ночі я палаю мов свічка холодним вогнем
Вже не бачу уві сні твої карі очі, але все тікаю кудись день за днем

День за днем я по трохи божеволію
День за днем здоровий глузд втрачаю
Що ж то буде коли погасять світло
Що ж то буде-то буде суцільне божевілля

Дах, дах, дах зриває божевілля

Дотик гострого леза залишила і зникла, залишила бажання і чорні думки
Ти з моїми почуттями розважатися звикла, як маленька дитина що грає в ляльки
Моє крихітне серце не має спокою, а мій розум неначе його і нема
Ти назавжди для мене лишилась п’янкою, то отрута-володарка біла зима

Тікаю подалі, подалі від тебе, я тікаю від себе, повзу навмання
Розбиваю до крові крила у небі, я назавжди для тебе гадке каченя
Дотик гострого леза залишила і зникла, залишила бажання і чорні думки
Ти з моїми почуттями розважатися звикла, як маленька дитина що грає в ляльки