З краю яскраву середину все одно знаходжу,
Але не можу знайти у центрі любов.

Я + ти = сміх!

Сніг побачити – це нереально,
Якщо сприймати холодним тепло.
Не чув навмисно я плачу твого,
Не допоможе ніхто...
Я не помножував сльози на 100,
я один з тих, хто досягне свого все одно

Я з тих, хто малює собі картини з Сонцем
Та потім спалює їх, та сумує за тим, що втрачає.

Чим важче, тим голосніше падає сніг,
Та я не чую це.
Сьогодні я не можу сказати,
Сьогодні я не можу почути сказане тобою.
Це не той день,
Не розмовляй зі мною!

Це і є мій біль,
Це і є мій страх...

Не відчуваю, та невдовзі не відчуєш ти
Запах квітів, тепло сонця, звук води.
Мабуть краще буде, як що більш не з’явишся ти.

Я кохаю кожен ранок.
Зникни!
Я кохаю.
Кожен ранок – зникни!

Зникни раптом.
Забери собі всі свої сни.
Я + ти.