Роман Левандовський:
Як сказати їй, що вона прийшла із мрій,
І серце моє при ній гучніше б’є.
Я сам не свій, лиш нею живий.
Її кохаю я – це правда моя.

Lil Duk:
Иду по дорожке и смотрю там на всех,
Там любовь, там счастье, там повсюду рассвет.
У меня ничего, только грусть внутри печали,
Я не знаю что делать, идти продолжаю.
Иду туда, где счастье, где любовь всегда,
Чтоб мог найти я ту, без которой не могу.
Не могу прожить, ни минуты, ни дня,
Не знаю почему, но это правда, да.
Дальше с грустью я иду, по волне своей,
Мечтаю дальше я о той, с которой будет все окей.
И верю я всегда, что ждет она меня,
Потому что ласкать и целовать хочу я.
Так ее полюбить, не отпускать никогда,
Держать в любовном сердце и видеть всегда.
Чтоб могли мы вместе ней, радость разделить,
И о всем грустном сразу, просто так забыть.

Роман Левандовський:
Як сказати їй, що вона прийшла із мрій,
І серце моє при ній гучніше б’є.
Я сам не свій, лиш нею живий.
Її кохаю я – це правда моя.

Lil Duk:
Где ты живешь? В каких городах?
Судьбы решаются на небесах.
Какими в мечтах твоих будут закаты?
Возьми мою нежность, мой ангел крылатый.
Каждый из нас, по своему счастлив,
Но каждый бывает опасно-несчастным.
В тебе растворится и сердце отдать.
Как же тебе, об этом сказать?

Роман Левандовський:
Де ти живеш? У яких містах?
Долі вирішують на небесах.
Там захід сонця із твоїх мрій,
Бери мою ніжність, янголе мій!
По своєму кожен буває щасливим,
Та кожен буває нещасним жахливо.
В тобі розчинитися, серце віддати.
Як тобі сказати? Як тобі сказати?

Роман Левандовський:
Як сказати їй, що вона прийшла із мрій,
І серце моє при ній гучніше б’є.
Я сам не свій, лиш нею живий.
Її кохаю я – це правда моя.
Як сказати їй, що вона прийшла із мрій,
І серце моє при ній гучніше б’є.
Я сам не свій, лиш нею живий.
Її кохаю я – це правда моя.