Туманом карим, криком лебединим
І золотим, як жовтень, сном церков
Живеш в мені і звешся батьківщиною,
В крові дзвениш, мов кров.

Темніє біль і піниться, і піни...
І Гуляйполем вовчий крик гуля.
На зло мовчать далекі треті півні,
Протяжно стогне цвинтарна земля.

Хрестів коріння до хрестів подібне...
Розхристане волосся Перуна...
І звір тут є, озерне місце рибне,
І повні виноградники вина.

Моя любов безкрайня, мов трембіта,
І мого брата очі степові.
І тому я, об'їхавши півсвіту,
Хотів би спати у оцій траві.