Щаслива людина усміхнена йде по дорозі,
Минає усі повороти, усі перехрестя.
Від зустрічі з нею стискається серце в тривозі,
І ти вже не можеш очей від неї відвести.
Ти дивишся в очі, – ну що в них таке незвичайне,
Чи просто любов, чи здійснилося диво,
І знов на вустах у тебе єдине питання:
"Від чого, від чого стала вона щаслива".

Ти спитай її, як хочеш, і вона тобі розкаже,
Як збирала вона щастя і куди із ним іде.
Ти відкрий широко очі, і вона тобі покаже,
Що за щастям тим ховається й шукати його де.

А ти цій людині заздрив у всьому, у всьому,
На місці її постійно бути хотів.
Ти бачив, що їй так добре, як нікому,
А ти щасливим бути не умів.

Якби ти зміг їй в серце подивитись, –
Знайшов би рани втричі більші від твоїх,
Здається з ними ти б не зміг вже жити,
А вона не знала б щастя, не маючи їх.
Якби ти знав, чого їй було варто
Через усе, що суджено пройти,
Щоб пережите щастям називати,
Щоб зараз усміхаючись іти.

Щасливим може бути незрячий...
Щасливим може бути німий...
Щасливий, хто пройшов крізь невдачі...
Хто сильний духом чи слабий...
Щасливий той, хто гірко заплакав,
Бо він вже знає ціну життю...
Щасливий той, хто вірить у знаки,
А значить вірить у долю свою...