Dm Я вертаюсCm7я додому Am із чужих краDmїв.
Dm Забуваю бCm7іль і втому C  всіх минулих днFів.
D7 Я не хочу нCm7іжних квітів, C  сміху і забAmав,
Dm Хочу тільки, щCm7оби вдомаAm хтось мене чекDmав.

Відчинив тривожно двері, ніжно обійняв,
Засміявся і заплакав і про все спитав.
Розігнав усі тривоги і думки сумні |
І тепло душі своєї дарував мені. |(2)

Та незвідані дороги знову кличуть в даль
Ми підемо вслід за ними у незнаний край.
Проминуть щасливі роки і життя мине, |
Тільки хочу щоби вдома хтось чекав мене. |(2)