Ви не плачте, мої думи,
Знову наді мною.
Не туліться до гніздечка,
Як безкрилий птах.
Не збирайтесь коло серця
Чорною журбою,
Бо розвію вас по світу
На семи вітрах.

Народились ви невинні
З щастя і надії,
А плекались у любові,
Ласці і снах.
Виростали, розквітали,
Мов у казці-мрії,
А тепер сльозами ллєтесь
По моїх устах.

Мої думи, мої мрії,
Як же вас приспати?
Ви зів’ялі, ви безсиллі,
Але ще живі.
А живого серця і в могилі
Не сховати,
Тож літайте, мої думи,
Краще по землі!