Всю жизнь пахав у полі,
Там натерпівсі болі,
А президент дав волі –
Я бізнесменом став.
І мав солідне дєло,
Я випускав фанєру,
А дєло йшло, аж пєло,
Но вдруг прийшла біда.

То було десь так в серпню,
Прийшов в мою майстерню
Якийсь блатний в наколках
І з ним п’ять бугаїв.
Назвав мене Кирюхов,
Раз пальнув поза вуха,
Казав, шоб я шомісіць
Фанєру відстігав.

Не дам вам ні копійки,
Ти тут сі не вимахуй,
Ану валіт всі звідси,
В колгоспі заробіт!
Він витігнув балончик,
Щось порскнув мені в писок,
І за якусь секунду
Розбив мя параліч.

Очнувсі я десь в лісі,
Вони ми мордували,
Як в кінах партизанів
Катує лютий враг.
Віддам вам всю фанєру
І клей, і циркулярку,
Тілько не бий по карку,
Йой, хлопці, не душіт!