Хтось на місяць наплював,
Він від стиду ся сховав.
На роялі грає чорт –
Ідуть школярки маршом на аборт.

А я сяду, розведу,
Набодяжу і налью
Повний келих сміху й сліз,
Поки ще на хвіст хтось не приліз.
І тому ти на завтра не відкладуй п’янку,
А ще дурніше тримати на старість інтимну захцянку

(Господи, прости.)

Час, як пес дурний, біжить
Сива смерть за ним летить –
Зла стара есесовка,
Що дає під хвіст копняка

Каштан на цвинтарі тихо падає, розбивається
В утробі ембріон розкумарився і кривляється
Маминим молоком всі похмелилися,
Рванув енергоблок – родився людожер.
А як нам обрати тепер в сузір’ї людей єдине кохання?
І щоб збувались у наших дітей незчисленні бажання...

Де води живої джерело,
Де коріння розпустило зло?..

Могутній хордовий бельма залупив, розфальшивився
Безмозглий імпотент спокушає плоть, аж заслинився
Крові по всій землі квіти напилися.
Встрічай Всевишнього – відразу встань по лівий бік!
От тоді буде сміх – де стільки смоли набрати?
А я набодяжу різних вин,
В казані буду суд чекати

От тоді буде сміх – де стільки смоли набрати?
А хто народився на той час,
Світ старий зможе врятувати

(Господи, спаси.)