AmІ знову ти в моєму Gсні, твої Dmочі неземGні
Так дCивляться на Gмене, не так, як вCсі.
Ти не пAmлач, не питGай - чи я хDmочу тебе,
Лиш зGнай, бо Cя і ти, як Gквітів жовте Dmполе!

AmІ чому, не віддGам, aле це незнаDmйомим cьогодні здаGєшся.
І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш.
Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе.
Почуття, як ті хвилі, знесилені сильні, штовхають іти!
G7Жовте поле! (5)
Жовте полGе!

І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач, не питай - чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти, як квітів жовте поле!
Жовте полGе!

Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх.
Бо в думках протилежних дороги безмежні з'єднати не зміг.
Життя - не казка, всі вдягнені маски, від них не втекти!
Почуття, як ті хвилі знесилені сильні штовхають іти!
G7Жовте поле! (5)
Жовте полGе!

І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач, не питай - чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти, як квітів жовте поле!