Проводжала мати сина у солдати,
Проводжала мати сина у солдати, |
Молоду невістку - в поле жито жати. | (2)

Йди ти, невістко, в поле жито жати,
Йди ти, невістко, в поле жито жати |
Та й не повертайся до моєї хати. | (2)

Вона жала, жала, жала-вижинала,
Вона жала, жала, жала-вижинала, |
Поки до світ сонця тополиной стала. | (2)

Прийшов син до хати: "Здраствуй, рідна мати,
Прийшов син до хати: "Здраствуй, рідна мати, |
Що ж то за туполя, стоїтъ серед поля?" | (2)

Не питай ти, сину, про тою причину,
Не питай ти, сину, про тою причину, |
Бери в руки топор, рубай тополину. | (2)

Первий раз ударив - вона похилилась,
Первий раз ударив - вона похилилась, |
Другий раз ударив - вона попросилась. | (2)

Не рубай, козаче, я ж - твоя дружина,
Не рубай, козаче, я ж - твоя дружина, |
На верху у листях спить твоя дитина. | (2)

Бросив козак топор, обняв тополину,
Бросив козак топор, обняв тополину, |
Обняв тополину, цілував дитину. | (2)

Мати ж моя, мати, що ж ти наробила,
Мати ж моя, мати, що ж ти наробила, |
Ти ж мене з сім'єю навік розлучила?.. | (2)