Сон, що покидає життя,
Змивається світ і змиває навколо.
Вітер, що покидає, нехай,
Полине у даль, загине як холод.

Я існую тільки в думках,
Чому, я не знаю, а може не можу.
Сповільнюю рухи, життя як життя,
А може залишиться, але не хоче.

Приспів:
Моя зоря, ти світиш собі,
Затьмарюєш душу, але не серце.
Згасай в тишині, але не в мені,
Я знаю, все буде ОК. (весь куплет – 2)

Самотність заносить далеко у даль,
Співає про даль і про місячні ночі.
Та зимно мені, самотньо мені,
А може виною є очі.

І знову я йду через місто моє,
Там зорі згасають у небі.
Окутує страх, а може це біль,
Та вірити треба у себе.

Приспів