Защебече соловейко
В лузі на калині,
Заспіває козаченько,
Ходя по долині.
Виспівує, поки вийде |
Чорнобрива з хати, |
А він її запитає: |
"Чи не била мати?" | (2)

Стануть собі, обіймуться, —
Співа соловейко,
Послухають, розійдуться —
Обоє раденькі.
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає:
"Де ти була, що робила?"
Сама собі знає.

Любилася, кохалася,
А серденько мліло:
Чуло серце недоленьку,
Сказати не вміло.
Не сказало — осталася, |
День і ніч воркує, |
Як голубка без голуба, |
А ніхто не чує... | (2)