Розпрощався козак зі своєю ріднею,
Та й поїхав в далеку дорогу, -
За свій рідний край,
За стрілецький звичай
Йшов у бій за свою перемогу!

Буйний вітер свистів під нічною зорею,
Молодий дуб додолу схилився.
Трава шелестить,
Козак в степу лежить,
Над ним коник його зажурився...

Ой, коню, мій коню, не стій наді мною
Пораненим, травою прикритим, -
Ти лети, коню мій,
Скажи неньці рідній,
Що лежу я у полі забитий!

І батько, і ненька, і рідненькі сестри,
Хай ніхто з них за мною не плаче!
Бо я в степу лежу,
Без підмоги тужу -
Сивий ворон наді мною кряче!