GmМи по хвилям морським покиCдаємо дім,
CmТеплим сонцем осяний GmДеррі,
GmІ в тенетах жури, сидимCо мов щури
CmМи у трюмі неначе в пеGmчері.
CОх по товщі води, ми б гаGйнули туди,
CДе лишились в сльозах нашGі жони,
GmАле трощать хребці, нам заліCзні ланці,
CmІ криваві англійські закGmони.

GО-о-оC-о, чи верCmнусь додому я в ДеGmррі.
GО-о-оC-о, чи верCmнусь додому я в ДеGmррі.

Світять нам навіки австралійські піски,
Та не всі доживуть і до того,
Он О'Конор - ти глянь, був такий здоровань,
А тепер лихоманка у нього.
Наш корабль трясе, най господь упасе,
І повалить криваву корону,
Що братів посікла, ну а нас прирікла
До злиденного рабства до скону.

О-о-о-о, навряд чи побачу я Деррі.
О-о-о-о, навряд чи побачу я Деррі.

Як до Ботані Бей, шість десятків людей,
Висилали навЕсні уранці.
До зими ж дожили, і на берег зійшли
Сорок три зтортурованих бранці.
І п'ятнадцятий рік, доживаю свій вік,
Катаржанином я і вигнанцем,
Та не змінить нутро, ні ярмо, ні тавро,
І навік я залишусь повстанцем

О-о-о-о, моє серце на волі у Деррі
О-о-о-о, моє серце на волі у Деррі