Мама плекає думу –
Життя, як почати знов,
Мамо, але ж твоя брама – не гума,
Щоби сина вернути в кров.

Ма – частина слова,
Ма – частина друга слова.
Між ними – брама, всім знайома.
А далі (в пісні) – кома.

Виє мама зважай...

Мама жадає все почати знов.
Жадає в собі розчинити свого сина.
Але в сина личко – вже не суничка.
Ти не сунь суничку в браму, мамо.
Ти не бався, це – не діє.

Виє мама, аж шумить гай...

Мама – дві частини одного слова,
Якщо їх розвести, мамо, буде брама.
Але слово "мама" – яке слово!..
Воно стисле, воно стиснуте, воно ціле,
Воно чуле!
Слово "мама"! – це зачинена брама в
Минуле.