Em  СCтоїть   в сеEmлі СуботCові
Em  На горі C  висEmокій   C 
D   Домовина УкраGїни —
   ШирBока, глибEmока.
Em  Ото церков БогдCанова.
Em  Там-то він молCився,
D   Щоб москаль добром і лGихом
   З козакBом ділEmився.

Мир душі твоїй, БогдEmане!
Не так воно стBmало;
МоскCалики, що заздріли,
То всGе очухрали.
МогAmили вже розривають
Та грошEmей шукають,
ЛьBохи твої розкопують
Та тBебе ж і лають,
Що й за трCуди не находять!
ОтGак-то, Богдане!
ЗанапDастив єси вбогу
СиротGу Украйну!
За тBе ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні!

Em  Отаке-то, ЗінCовію,
Em  Олексіїв дрCуже!
D   Ти все оддав прGиятелям,
B Em ...
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все-то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам…

Може, й справді!
Нехай так і буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
І помBоляться на волі
Невольничі діти…
І помEmоляться!