Линули вони
Понад дивними снами,
Понад далеким
Подихом у світ.
Але розмиває
їхні дії посміх.
Мертвої снаги
їхні голоси.
їх голоси
Нині стали грою,
їх голоси.
Сполохами болі,
Сяйвом теплої крови
Пригортаючи
До своїх глибин,
Срібні Твої води!
Срібні Твої води
Омивають мене від
їхніх голосів.
їх голоси
Нині стали грою –
Світаючої краси
Води Твої.
Краяли світ грози голосні,
Струнами стали води рясні і
Грали уві сні – сні волі.
Коливання води,
Тричі, до сходу сонця,
Зібраної,
Непочатої,
Болем колисає.
Силою своїх обійм
Омиває мене від сил
їхніх голосів.
Поринаючи
У вологу плоті,
Заповнивши Тобою
Свої легені.
Все наближаючись
До Твого серця бою
Мандрами вічними
Срібною глибиною.
Наближаючись.
Задивляючись в Тебе.
Поринаючи.
Залишаючись.
Срібні Твої Води
Силою своїх обійм
Омивають мене Твої Води голосні.
...і грають уві сні... Сні волі.