І ви покинули...
І ви пішли...
І клади, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли...
Цигани ви...
Цигани ви...
А там в землі,
Який там скарб лежав
І скільки струн в собі ховав.
Які б то звуки розітнулись,
Коли б ви дивних струн торкнулись...
Не варті ви...
Не варті ви...
І з часом чує ліс в тиші нічній,
Як десь на кобзі золотій
Струна застогне і порветься
І стогін з каменю проллється:
О де ж ви є?!
О де ж ви є?!