Які тоті цьвіти красні, котрі зацвітают,
Які тоті діти щасні, котрі матір мают.
Людскі діти як дітоньки, а я сиротонька,
Людскі діти матір мают, моя у Богонька.
Гей умерла моя мати, бідонько ж, бідонько,
Вже не скаже, не промовит: що чиниш, дівонько?
Та як я си спогадаю мамусеньку свою,
Мене такі жалі возмут, що я ледво стою.
Нема цьвітку на всім сьвітку, як на тій калині,
Ніхто не є такий милий, як мати дитині.
Ай бо в нашій полонині житенько зрастає,
Ай бо моя матусенька Богонька витає.