Та не бий мні, моя ненько, ніколи, ніколи,
Бо я собі файно хожу, як ластівка в поли.
Як ластівка защібече, далеко ї чути,
Як парубок дівку любит, не може забути.
В суботу си вперезала, в неділю си вбула,
В понедівнок заплакала, в вівторок забула.
...
Та не бий ні, моя ненько, бо й ти така була.