Ой посію пшениченьку на чьотири гранки,
Нікому си поскаржити, бо не маю мамки.
Тож мене си молоденьку бідонька наїла,
А вже мою рідну мамку муравка присіла.
Ой возьму я лопаточьку, тей муравку згорну,
Чей я свою рідну мамку за ручьку підойму.
А вставайте, рідна мамко, чєс вам уставати,
Лишили-сте дрібні діти, чєс нас вінувати.
Не встану я, рідна донько, не встану, не встану,
Бо вже мене лиха доля закопала в яму.
Ой вставайте, рідна мамко, буде вже лежєти,
Лишили-сте дрібні діти, нікому дружити.