Ой, дубку мій зелененький, листок на ті ясний,
Ой, любку мій солоденький, словами прекрасний.
Ой словами прикрашений, а чортова думка,
Докі-м тебе не любила, цвила-м, як галунка.
Докі-м тебе не любила, полетіла-м в поле,
Сіла-м собі край Дунаю, горе ж моє, горе.
Сіла-м собі край Дунаю, де голуб несе сі,
А я чую через люди, а любко сьміє сі.
Най сі сьміє, най сі сьміє, сьміх із него буде:
Сім літ буде хорувати, смерти му не буде.