Не стій, любцю, під віконцем, але йди до хати,
Упало ми веретінце, не мож го подати.
Не стій, любцю, під віконцем, не толоч отаву,
Та не роби мамци шкоду, а мені неславу.
Тікай, любцю, з-під віконці, не валєй ні в біду,
А як мама лєжут спати, тогди д тобі війду.
Тікай, любцю, з-під віконці, не соромоти мні,
Не поглядай оченьками, з хати не луди ні.