Чорна земля, як головня, ввес нарід годує,
А червона калиночка я в лісі зимує.
Ой червона калиночка ввес ліс прикрасила,
Годувала та й Петриха та на хвалу сина.
Годувала, годувала, красно го вбирала,
Молодому цісареви до ручок віддала.
Але ж тому леґиневи кучері спускают,
Єго неньку рідненькую водов відливают.