А як тоту коломийку зачую, зачую,
Через тоту коломийку дома не ночую.
Та як би я, пане брате, дома та й ночував,
Давно би я в Бережанах черевики взував.
Черевички не виличкі, шабелька на клинку,
Казав мені старший жовняр: шкода ж бо тя, синку.
Ой ци шкода, ци не шкода, коли мене взяли,
Коли мені молодому кучерики втяли.
Ой кучери мої дрібні, кучери, кучери,
Хто ж вас буде споминати кождої вечери?
Ой кучери мої дрібні з круглої голови,
Отости ся постелили панам попід ноги.