Це те, від чого неможливо захиститись,
Слухай...

Ми з вами ранені стрілами амурів,
Ми є стурбовані, якщо ніколи не забудемо,
Ми, як Ікари, високо злетіли
І втрачене кохання нам зламало крила.

Ми є солдати армії любові,
Чистої, шляхетної, від якої багато болю,
Моє серце розірване на шматки,
Яке розуміє життя триває і треба далі йти.

Це наша ахіллесова п’ята,
Це те, що не зникає без сліду,
Нехай це залишиться незрозумілим,
Нехай Батько нам поверне сили.

Я часто сам собі задаю питання
Чи переживав я коли-небудь по-справжньому кохання?
Чи може всі мої зізнання – самопереконання
І все, що треба, це чекання?

Не ту єдину і незмінну, яка створена для мене,
Яка буде щаслива, коли я буду біля неї,
Яка не буде дорікати, а приймаючи любити,
З якою проживем життя і досягнемо мрії.

О, де ти половинка загублена у часі?
Навіщо мені хтось, якщо для мене створений янгол
І я вірю, я радію, минуле згадаю,
Те, що казав я раніше, зараз усмішку викликає.

І я всіх закликаю зупинитись, поміркувати,
Зрозуміти, що важливе, а що просто примара,
Боже, що є любов, а що просто примара?

Це те, від чого неможливо захиститись,
Що приходе непроханим в наше життя,
Мабуть, ми просто створені, щоб кохати,
Мабуть, ми просто створені, щоб любити.