В останню ніч Ісус до учнів мовив:
"Той, хто мене всім серцем полюбив,
Усе життя нестиме моє слово,
І Я з Отцем збудую в ньому дім,
Аби у ньому безкінечно жити,
І щоб його любити без кінця,
Щоб огорнув його Мій мир навіки,
І сповнила любов Отця".

Бути в Тобі - і є любов'ю жити.
О? Царю мій, утіхо всіх святих,
Для мене Ти живеш у хлібі вкрито,
Я хочу жити в тіні так, як Ти.
Закохані самотності шукають,
Бо кожна мить – це щастя віч-на-віч.
І погляд Твій для мене - брама раю, -
Живу любов'ю у Тобі.

Лишити страх - ось це любов'ю жити,
Забути всі колишні помилки.
Моїх гріхів вже й сліду не зустріти, -
Любов усе спалила навіки.
О ніжний жар вогню любові Бога,
Моя домівко, радосте моя.
У полум'ї співати я готова:
"В Тобі живу любов'ю я".

"Яке ж безумство, щоб любов'ю жити -
говорить світ, - любити перестань,
не роздавай красу, життя і квіти:
любов не варта мідного гроша".
Тебе люблю - яка це плідна втрата!
Своє життя Тобі до ніг кладу.
Йдучи зі світу хочу я співати:
"З любові йду".