DmТемна нічка гори вкрилGm7а, полониA7ну всю залила,   Dm  
A#+7 Gm A7 A7
А в ній постать сніжно-біла – гуцул Ксеню в ній пізнав.
DmВін дивився в очі синGm7і, тихо сA7першись на соснині,   Dm  
A#+7 Gm A7 Dm
І слова ніжні, любовні, він до неї промовляв:

    «ГуA7цулко КсенюDm, я тобGmі на трембіті,  Dm  
    Лиш одній в цілім сGmвіті проA7 любов розкажу.  Dm  
    ДA7уша страждаDmє, звук тGmрембіти лунає,   Dm  
    А що серце кохGmає, бо A7гаряче, мов жар.»Dm  

ВDmже пройшло гаряче літGm7о, гуцул іA7ншу любив скрито,    Dm  
A#+7 Gm A7 Dm
А гуцулку чорнобриву він в останню ніч прощав.
В DmЧеремоші грали хвилGm7і, сумуваA7ли очі сині,   Dm  
A#+7 Gm A7 Dm
Тільки вітер на соснині сумно пісню вигравав:

    «ГуA7цулко КсенюDm, я тобGmі на трембіті,  Dm  
    Лиш одній в цілім сGmвіті проA7 любов розкажу.  Dm  
    ДA7уша страждаDmє, звук тGmрембіти лунає,   Dm  
    А що серце кохGmає, бо A7гаряче, мов жар.»Dm