Такі сміливі мрії, такі слова пусті,
А про дії краще помовчимо.
І вже зів’яла фарба на полотнах майстрів,
Їм на зміну чорно-біле кіно.
Але прийшов той час,
Щоб гострити мечі,
Кинути виклик пітьмі
І розчинитись в ночі.

Приспів:
Вільні, як вітер,
На змилених конях мчаться у даль
Воїни світла,
Зім’яті лати, пощерблена сталь.
І не один залишився у ранковій імлі
Вмерти, щоб знов народитись
На грішній землі.

Таке відважне серце, така відважна кров,
Що не боїться ні мечів, ані стріл,
Але змінилась зброя, той час давно пройшов,
Тепер тебе знайдуть в оптичний приціл.
Ми будемо сильні, коли ми разом,
Тож знову сідлаймо коней
І борімось зі злом.