5:-----8/10~--5-----6-8----|
6:--3-----------3-6-----3--|

Жили уFm світлиці дCmві маліCm5 дівчиCmни,
ЗвеF5деніїFm5 сестри у оG5дній хаF5тині. Fm  
C5 ОднаCm5 була доCmбра й Fmгарна, наче Cmпанна,Cm5       Cm  
ПрийнF5яла, Fm5як сестру, G5дівку безтаFmланну.Cm5        Fm  
C5 ПокиCm5 тая добCmра батFmьку   помагCmала,   Cm5       Cm  
БезтF5аланнFm5а сестра G5нічками F5гулялаFm, 
C5Поки Cm5добра в Cmкосу гроFmна   запліCmтала,  Cm5        Cm  
ІншаF5 собіFm5 пана ситG5ого шукалFmа.    Cm5       Fm  
C5Як стаCm5ла веснCmою добрFmа  розквіCmтати, Cm5        Cm  
ПочF5али сFm5усіди вроG5ду поміF5чати,Fm  
C5 ОчицCm5і блакитCmні, наFmче небо  сиCmні,   Cm5        Cm  
І косF5а до Fm5поясу з грG5онами калинFmи!    Cm5       Fm  

У батьків питали: Віддаси за кого?
Бо така краса буває лиш від Бога!
Злій була несила того перенести,
Що гудять у світі лиш про добру сестру!..

Та одного разу та злая сестриця
Вже дійшла до краю, не змогла змириться,
Вирішила добру на вік покарати,
Доки та заснула - їй косу відтяти.

Встала добра сестра - дзеркало питає:
Чом у тебе, мила, вже коси немає?..
Та побігли сльози з очей, наче гради,
Бо тепер ніхто її не буде кохати...

А злая радіє та вголос сміється,
Що тепер Іванко за тином не в'ється.
Пробачила добра - одягла хустину,
Звали тую добру сестру - Україна!

Хоч відтяли косу, а краса все квітне,
Парубки всі стукають до неї у вікна!
Нехорошу сестру це настільки злило,
Що вона ночами хорошу лупила...

Та одного разу захотіла вбити,
Медом напоїти, щоби отруїти.
А її задумки стали помічати,
Всі зібрались разом і прогнали з хати!

І баба, і дідо, і татко, і мати,
І добрі сусіди, і куми, і свати,
Хіба ту сестрою можна називати,
Ту, яка ніколи не вміла кохати?..

Ту, яка ніколи не вміла любити
Ні чужих, ні рідних, ні живих, ні вбитих...
Стало це уроком для усіх їх свідків
Що бур'ян колючий не зламає квітку!..
C5Як би Cm5не склаCmдались шFmляхи і доCmроги,Cm5         Cm  
Та за кF5им єFm5 правда - G5того й переFmмога!