На березі величної Горині,
Яка в нестримності до Припяті спішить,
Чарівною красунею і нині
Дубровиця оновлена стоїть!

Приспів:
Дубровице, рідне юності місто,
Я тобі зізнаюся врочисто
У безмежній синівській любові
Сердечним стривоженим словом!

Знайшов я тут свій перший поцілунок,
Уперше я тут сонця схід стрічав,
Живе й донині у душі той трунок,
Який любов'ю в серці запалав.

Приспів.

І досі сниться тепла рідна хата,
Яка на люди вивела мене.
Веде до хвіртки зовсім юна мати,
Цей сон уже ніколи не мине.

Приспів.