Гаї диміли під горою,
Вечірній обрій пломенів...
Нас залишалось тільки троє
Із вісімнадцяти бійців.
О, скільки їх, хороших друзів,
Лежать лишилось в темноті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

Ракета падала, світила
Вогонь, як зірка, догоряв...
Кого в бою тім не скосило -
Назавжди все запам'ятав.
Вік не забуде, не забуде
Атаки лютії оті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

Над нами "мессери" кружляли,
І ворог злішав з кожним днем...
Та ще міцніше ми єднались
Під перехресним артвогнем.
І як би важко не бувало,
Ти в мрії вірив золоті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

У снах я бачу вас, солдати,
З ким на фронтах пройшов війну,
Землянку нашу в три накати,
Над нею звуглену сосну.
Неначе знову разом з вами
У тій задимленій путі
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)