Холодна ніч, як профіль Ґрети Ґарбо,
Зігравши роль забутої весни,
Приносить знову акварельні фарби.
І я сама собі малюю сни...
Малюю фрак для тихого маестро,
Фігури скрипок і смичків політ,
І ноти, у мінорі, для оркестру
Які, чомусь, не грають твій прихід.

Приспів:
А ми з тобою так і не зустрілись
І тільки вітер тихо шепотів,
Що я не в тому місці народилась |
З запізненням на декілька віків... | (2)

Лише для мене грали менуети,
Чи кілька літ, чи декілька хвилин.
Сонетами змагалися поети.
Та пригадать не можу ні один.
Стихає бал, відкланюються гості,
Вкриває оксамит віолончель,
Приходить ранок сірий, наче осінь,
Сльозами змивши ніжну акварель...

Приспів.

З запізненням на декілька віків...

Холодна ніч, як профіль Ґрети Ґарбо,
Зігравши роль забутої весни,
Приносить знову акварельні фарби.
І я сама собі малюю сни...